Ну от приходжу я зі школи, блаблабла, їм
яєшню... Стукає смс у телефон, щось типу: "Вибач ми не можем бути
разом",
ну от горло тоді здавило якусь кульку тверду
дуже... Ненавиджу яєшні, так же ж як і ті срані деруни, якими колись
отравився... Тіло слабке, серце ще в гіршому стані... Що робити?? Це життя, вже
не життя... А може... Та ну нах., вона і так страшна... Та кого я брешу - вона
ідеал краси, а очі...чорні вуглинки глибокі як море... Усмішка - вона не
ідеальна, але я люблю всі недоліки її, вони мені подобаються як ніщо інше...
